Чому прозаїкам важче ніж поетам:😎
• ви можете на один абзац тексту, у якому всього речення чотири, витратити цілий тиждень. Інколи навіть місяць. За цей час можна цілу збірку віршей відписати.
• ви можете одну маленьку сцену переписувати сотню разів, і після цього вам усе одно здаватиметься, що з нею щось не так, і що вона на голову не налазить
• ви маєте робити записи про кожного персонажа, про все, що стосується тексту. А потім іще записи з помітками до попередніх. Бо червона сукня не може стати блакитними джинсами. Поети рідко таким займаються.
• вночі ви не будете спати. Замість цього шукатимете схему адронного коллайдера, будову крила беркута, рідкі кольори райдужки і якій траві кентаври віддають перевагу. Бо це необхідно для тексту. Бо читачі - люди обізнані. Поетам тут простіше, - метафори, метафори, метафори. Головне самому в них не заплутатись)).
• ваш текст має бути вичитаний краще ніж ідеально, на рівні архіфілолога, щоби редактор хоч одного з видавництв на нього не відмовився подивитись. І то у випадку, якщо він все-ж вирішить зазирнути у поштову скриньку видавництва. В поезії обсяг значно менший, і авторський стиль можна взагалі майже не редагувати. Бо ми художники і так бачимо.😜
• ви завжди косо дивитиметесь на поетів і кожного разу вмовлятимете себе, що вони теж письменники, хоча й частенько не дружать з пунктуацією)
• ви не можете просто так узяти і видати книжку на десять сторінок, і так, щоб на кожній було всього по парі-трійці десятків слів.
П.м.: цей допис гумористичний.😃 Майже(закреслено).
🤗
Імєнно! Аплодисменти всіма чотирма руками!
ВідповістиВидалитиОбома руками підтримую!
ВідповістиВидалити> вас ніколи не запрошують на літературні заходи та тусовки, бо "многа букав", а два-три авторських вголос не прочитаєш
А якщо запрошують, то дуже про це шкодують, бо одна сторінка А4 займає 4.50 – 5.20 хвилин читання (з мікрофоном перевірено неодноразово!).
> ви маєте робити записи про кожного персонажа, про все, що стосується тексту. А потім іще записи з помітками до попередніх.
А ще – вираховувати і тримати в голові (або хоча б під рукою) відстані і часові інтервали!
:) Щиро співчуваю прозаїкам. Переходіть в сучасну поезію. Сучасна не вимагає жодних мірок віршотворення. Те, що "музо" надиктує, те і запишуть без жодних розділових знаків, великої букви ("музо" їх також не знає, тому диктує, як уміє). Та одне у суч. поетів добе, як і в суч. прозаїків: кожне слово пишуть окремо. Ми, читачі, за це щиро дякуємо, тому що готові задовільнитися найменшим.
ВидалитиПоетом себе не вважаю, але за фактом у мене віршів і поетичних перекладів набагато більше, ніж оповідань. Тому переходити вже нікуди, і так сиджу на кордоні)))
ВидалитиПро «кожне слово окремо» просто порвало. О так, кожного разу, коли бачу оце «я поет, тому вище правил, а ті, хто не розуміє моєї тонкої натури і присікується до розміру, ритму, орфографії та пунктуації, – мерзенні ремісники», хочеться узяти і ласкаво ткнути обличчям… та от хоча б у «Corona astralis». Або у вірші Арнаута Даніеля, якщо копнути глибше. І запропонувати повторити.
Взагалі-то прозаїки теж користуються метафорами. А ще метоніміями, синекдохами, анафорами, епіфорами, катахрезами і рештою хрінотені здебільшого з грецькими назвами. Ганьба прозаїкам, що не відбирають хліб у поетів!
ВідповістиВидалитиТрішки побуркотіла і пішла гнати далі. Бо вже другий день веселюся.
Якщо ви прозаїк-фантаст (у широкому розумінні, включаючи також фентезі), то вам увесь час розповідатимуть, що в тексті у вас забагато вигаданих імен, загальних і власних назв, в яких звичайна людина просто так не розбереться. Майже всі поети від цього застраховані (з творів такого роду можу згадати хіба що «Полювання на Снарка», але там ).
Якщо ви прозаїк-історист, вам увесь час закидатимуть, що у вас всі герої носять однакові імена, не слухаючи вашого белькотіння, що се не ви винні, а ті кляті історичні діячі не мали фантазії. А ще тицятимуть носом у найменші вольнощі, зроблені з художньою метою, і гадки не маючи, що ви свою епоху перерили носом й і без цього знаєте, як воно було насправді. Оскільки часи епічних поем на кшталт «Старшої Едди» та «Пісні про Роланда» відійшли у минуле, поети застраховані і від цього.
Якщо ви прозаїк-монументаліст, узяти участь в конкурсах для вас – майже неможливо. Бо усюди вимагають обсяг до 15 тис. знаків максимум, а у вас це – десь чверть розділу, а коли ви починаєте скорочувати – тут слово, там фразу, – ваш текст перетворюється на несмачну сіру жуйку. Поетам ці муки невідомі взагалі.
:) Свята правда. На своїй власній шкірі відчула ці нагаї вимог для прози. Якщо б ці підказки прочитала раніше... Дякую.
ВидалитиХотіла була написати про українську мову, але пуристи за неї цькують нарівно прозаїків і поетів( Причому не помічають, як самі припускаються просто ганебних помилок – того, що в українській немає і ніколи не було навіть як варіанта норми, на відміну від 85% того, що вони класифікують як помилки.
ВідповістиВидалитиПисати українською треба заохочувати. Хай помиляються, але хай пишуть. Бо як навчаться, якщо не будуть писати, щоб не помилитися. ____________ Зараз багато українських писарів знаходяться на стадії дозрівання. Побачите: скоро заколоситься рясний урожай.
ВидалитиЕт. Я ж не про те. Я якраз про те, що багато сучасних філологів виправляють авторам цілком правильні слова/вислови, які насправді є літературною нормою. Ще й маркуючи їх росіянизмами. Ну от наприклад, з мого нещодавнього досвіду: https://www.facebook.com/taras.bereza.9/posts/2647910275281976?comment_id=2648219081917762&reply_comment_id=2648430441896626¬if_id=1540822758397591¬if_t=feed_comment_reply Себто інколи автор знає мову краще за мовознавця. Я не говорю про тих, хто робить помилки, але вперто вчиться українською, але після -надцятого виправлення і без того правильного варіанту в автора може просто щезнути усіляке бажання мати справу з українською і з українськими видавцями.
ВидалитиПро всяк випадок копіюю діалог сюди, да вибачить мене власниця блогу. Орфографію та пунктуацію збережено.
ВидалитиПочинай, Іванку, зранку - замість
(наша пісня дуже гарна, починай спочатку «наша песня хороша, начинай сначала»)
Alexandra Kalinovska "Наша пісня гарна й нова, починаймо її знову!" - чула ще такий варіант.
10
Керувати
ПодобаєтьсяПоказати більше реакцій · Відповісти · 6 дн.
Тарас Береза власне "Наша пісня гарна й нова, починаймо її знову!" це теж калька
Керувати
ПодобаєтьсяПоказати більше реакцій · Відповісти · 6 дн.
Serhij Khapatko Тарас Береза може і калька, але звучить краще ніж оригінал.
2
Керувати
ПодобаєтьсяПоказати більше реакцій · Відповісти · 6 дн.
Ольга Пазяк Це зовсім не калька, а досить відомий вислів. З якоїсь нескінченної казочки.
1
Керувати
ПодобаєтьсяПоказати більше реакцій · Відповісти · 6 дн.
Oleksandra Betliy це взагалі пісня :) а тому явно не калька.
4
Керувати
ПодобаєтьсяПоказати більше реакцій · Відповісти · 6 дн.
Oleksandra Betliy https://www.youtube.com/watch?v=bZQoQDGn8IU
Керувати
YOUTUBE.COM
Українська весільна пісня - Був Собі Журавель
1
ПодобаєтьсяПоказати більше реакцій · Відповісти · 6 дн.
Helg Forester З яких див пісня "Був собі журавель" калька?
поетом бути легше в питанні часу. але з талантом якраз навпаки. прозаїком може бути навіть пересічний автор-ремісник. поетом - ніколи. поезію треба вміти ( інтуїтивно могти) відчувати і передавати словами. в прозі цього не потрібно. вміння відчувати поезію -оце і є талант. і ніякі ремісники, що опанували поетичну техніку, ніколи не стануть поетами, якщо цього таланту-чуття у них нема.
ВідповістиВидалитиНу так, згоден:)) Ми різні - поети й прозаїки. Поети - це суцільна емоція, оголений нерв, люди, що "йдуть по лезу ножа та ріжуть в кров свої босії душі":) Прозаїки - вони зануди, вперті чорні. як ніч, жуки, що поволеньки лізуть крутим схилом ямки, раз по раз скочуючись на самісіньке дно та знову починаючи спочатку свій Сизифів труд, тоді, як поети-метелики пурхають безтурботно, здавалось би, над тою ямкою, вихваляючись під сонячним промінням красою власної досконалості. І хто з них при цьому, врешті-решт, пестунчик долі? Більшою мірою прозаїки. Бо серед людей все оцінюється банально: вкладеним трудом.
ВідповістиВидалитиПоезія має свої норми, свої вимоги віршотворення, що відрізняє її від прози. Інакше - це не поезія.
ВідповістиВидалити