Про вбивства
В житті кожного письменника настає мить, коли в тексті прописується вбивство.
І у зв'язку із цим постають питання:
- чи варто про таке писати?
- чи не заплямує це карму? Адже технічно ти сам (див. письменник) стаєш вбивцею через своїх персонажів.
- чи варто робити персонажа вбивцею?
- як потім почистити карму персонажа?
Коли в мене вперше прописалось вбивство, я злякалась. Добра історія про перше кохання та дружбу почала перетворюватись в гостросюжетний детектив. Із поліцією та махачем. Я не знала, що із цим робити? І закинула рукопис.
Нещодавно він про себе нагадав. Полежавши собі десь з осені п'ятнадцятого, почав учора писатись далі.
Так, я неправильний письменник - у мене одночасно, по трошки аж 4-6 рукописів пишеться.
Поки-що не швидко - зрідка буває більше 1000 слів на день (або 6-8 тис.знаків), (останній місяць кожного разу як попишу, дивлюся і записую статистику). Так, бо я лінива дупа. І тому намагаюсь себе стимулювати хоча-б щоденною ланкою від 1000 слів або 10000 зн.з.п.
Так от, про вбивства.
Перечитавши той рукопс, я неочікувано зрозуміла, що більше не боюся. Може за два роки я змужніла, відростила ментальні тестикули, чи ще що там відбулось. А може то винуваті вікінгські рукописи товариша; всілякі Темні Вежі, Декстери та Детективи Конани, або робота в лікарні на однісіньку ставку лікаря. 😀
Не відчувши ляку, я зітхнула. Бо довелось зайвий раз вмикати мізки і думати. А я ж дуже лінива дупа. І після тих роздумів, я дійшла висновку: а чого взагалі боятись тих убивств? Вони є доволі сильним сюжетостворним фактором, і бувають дуже корисними. (ага, Декстер про користь убивств добре вчить 😆). А той бандюг, що загинув від рук персонажа - сам винуватий. Нічого було на беззахисну дівчину нападати, і тим змушувати Рудика діяти.
П.м.: а Дамблдора Роулінг всеж таки не тре було вбивать. Хай би телепортувався кудись у невідомому напрямку. А потім у фіналі зробив великий сюрпрайз із танцями та плюшками! Типу, помер не на справді. А Фенікс такі файр-шоу влаштовує на замовлення, на свадьбах та корпоративах, за гонорар. 😇😇😇
І у зв'язку із цим постають питання:
- чи варто про таке писати?
- чи не заплямує це карму? Адже технічно ти сам (див. письменник) стаєш вбивцею через своїх персонажів.
- чи варто робити персонажа вбивцею?
- як потім почистити карму персонажа?
Коли в мене вперше прописалось вбивство, я злякалась. Добра історія про перше кохання та дружбу почала перетворюватись в гостросюжетний детектив. Із поліцією та махачем. Я не знала, що із цим робити? І закинула рукопис.
Нещодавно він про себе нагадав. Полежавши собі десь з осені п'ятнадцятого, почав учора писатись далі.
Так, я неправильний письменник - у мене одночасно, по трошки аж 4-6 рукописів пишеться.
Поки-що не швидко - зрідка буває більше 1000 слів на день (або 6-8 тис.знаків), (останній місяць кожного разу як попишу, дивлюся і записую статистику). Так, бо я лінива дупа. І тому намагаюсь себе стимулювати хоча-б щоденною ланкою від 1000 слів або 10000 зн.з.п.
Так от, про вбивства.
Перечитавши той рукопс, я неочікувано зрозуміла, що більше не боюся. Може за два роки я змужніла, відростила ментальні тестикули, чи ще що там відбулось. А може то винуваті вікінгські рукописи товариша; всілякі Темні Вежі, Декстери та Детективи Конани, або робота в лікарні на однісіньку ставку лікаря. 😀
Не відчувши ляку, я зітхнула. Бо довелось зайвий раз вмикати мізки і думати. А я ж дуже лінива дупа. І після тих роздумів, я дійшла висновку: а чого взагалі боятись тих убивств? Вони є доволі сильним сюжетостворним фактором, і бувають дуже корисними. (ага, Декстер про користь убивств добре вчить 😆). А той бандюг, що загинув від рук персонажа - сам винуватий. Нічого було на беззахисну дівчину нападати, і тим змушувати Рудика діяти.
П.м.: а Дамблдора Роулінг всеж таки не тре було вбивать. Хай би телепортувався кудись у невідомому напрямку. А потім у фіналі зробив великий сюрпрайз із танцями та плюшками! Типу, помер не на справді. А Фенікс такі файр-шоу влаштовує на замовлення, на свадьбах та корпоративах, за гонорар. 😇😇😇
1 і 3 – безперечно, так. Як це писати – в подробицях або ні, в кадрі чи за кадром, – залежить від ситуації та зображених у творі світу/епохи. До смертей люди теж звикають, зваж на це.
ВідповістиВидалити2 – все залежить від того, у що ти віриш.
Я притримуюся такої позиції, що я не вигадую, я лише записую те, що відбулося десь у іншому світі (а у випадку історичного роману це взагалі «так і було»), але не знаючи точно, а намагаючись вгадати/логічно прорахувати ситуацію. Тож якщо це сталося, я жодним чином не можу відвернути смерть, а якщо нічого не було – це ніяк не вплине на чиєсь життя. Через те, що хтось помилково скаже, що ти… припустимо, народилася в 1961 році, ти ж не постарішаєш?
4 – НМД, ніяк. Ця пляма – на все життя, і її нічим не врівноважити. Можна хоч світ врятувати, але це ніяк не вплине на те, що ти позбавив когось життя.
Вбивство, яг і зґвалтування – це те, що неможливо виправити. Поцуплений гаманець можна повернути, спалену хату – відбудувати за свій кошт, але вищеназвані речі – ні.
Найкраще, що може зробити персонаж – усвідомити, що він накоїв, і жити з цим.
Ще, НМД, і лібідо, і мортідо (в смислі, секс та вбивство) занадто часто використовують як рушійну силу твору. Те й інше – штуки потужні, але проблема в тому, що вони досить заяложені, і часто авторові варто зупинитися і подумати: чи можна просунути сюжет іншим чином? Якщо так, то нафіг обидва! Повторюся: дуже потужні речі, їх слід використовувати, наче крик – дуже обачно, аби читач до них не звикав.
ВідповістиВидалитиДамблдора тре’, на жаль! Інакше з ким би Гаррі зустрічався у лімбі? Хто б йому пояснив, у чому був недолік плану Вольдеморту?
Дякую, дуже допомогло! Вбивство у тексті всеж вирішила залишити, і зробити його детективом. Мені аж цікаво, що з нього вийде. І чи вдасться мені написати грамотний детектив. =)
ВідповістиВидалитиОт із попередньої проблеми вилізла іще одне цікаве питання. Як персонаж житиме далі після убивства? Що він відчуватиме на наступний день, через кілька днів, тиждень, місяць? У мене він явно переживав два-три дні, після чого начебто продовжив жити далі. Спілкуватись з друзями і батьками як і раніше. Гадаю, він усе тримає у собі. Герой мені не казав. Покищо далі по тексту з цієї теми не було прояснень.
ВідповістиВидалитиМоже у майбутньому щось таки винирне.)
Блін, як же-ж важко писати прозу!!!
Все залежить від людини, від обставин, що спонукали до вбивства, і від морально-релігійних установок персонажа і ставлення до смерті (і, відповідно, залежатиме від способу вбивства) у тамтешньому світі. Ще залежить від того, навмисне вбивство було, або ж ні. Якщо ти стикалася з домашнім господарством, де птицю розводять заради м'яса, можеш дещо взяти звідти.
Видалити