Огляд: Детектив Конан \ Detective Conan \ 名探偵コナン

Сьогодні я розповім про серіал, що змінив мій погляд на жанр детективу. 

Обережно, будуть спойлери на першу серію.

Детектив Конан \ Detective Conan \ 名探偵コナン

Про серіал:

• Автор: Ґосьо Аояма
• Дата першої публікації манги: 19 січня 1994 року. (24 роки тому) (94 томи)
• Дата виходу аніме: 6 січня 1996 (22 роки) (українська вікіпедія каже про 822 серії, а російськомовний сайт findanime.me – про 900, з яких можна знайти із англійськими "сабами" 890. Наразі випуск продовжується.
• Жанр: детектив, драма, комедія, елементи фантастики
• Режисер: Кэндзі Кодама, Ясуіхіро Ямамото
• Студія: Tokyo Movie Shinsha
• Рейнтинг: PG 13

Вступ:

Старшокласник, син письменника у жанрі детективу Кудо Юсаку і відомої кіно-акторки Кудо Юкіко, сімнадцятирічний Шинічі ніколи не думав, що так легко попадеться у лапи зловмисників. Під час гучного розкриття ним істини у справі вбивства на американській гірці, два свідка привернули його увагу. Це були чоловіки у чорному одязі, від яких ішла дивна, доволі неприємна аура. Кмітливий і уважний детектив відразу зрозумів, що вони не прості відвідувачі парку розваг, і щось приховують. Бо люди такого типу і складу зазвичай у подібних місцях не бувають. Тому, побачивши те, як один з них спішить у темний провулок, сміливий хлопець не замислюючись побіг слідом. Його захопив азарт детектива. 

Залишившись непоміченим, Кудо причаївся за пам'ятником і підслухав розмову чоловіка у чорному із знервованим бізнесменом, що приніс цілий кейс грошей і викупав ними у шантажиста відеоплівку з доказами про незаконну торгівлю зброєю. 

Зацікавлений почутим, замислений Шинічі не помітив другого чоловіка у чорному, довговолосого блондина, що нечутно підійшов, оглушив старшокласника ударом і, бажаючи вбити хлопця, змусив його випити якусь пігулку. Це був новий наркотик, апотоксин (АРТХ) 4869, створений науковцем у лабораторії Чорної Організації, членами якого були ці два чоловіки. Зловмисники втекли, вірячи, що наркотик вб'є небажаного свідка, і не залишить по собі ніяких слідів. 

Шинічі було дуже боляче, його крутило і розривало. Кудо здавалось, що його кістки плав'ляться. Це було останнє, про що він подумав, втративши свідомість від того нестерпного болю у всьому тілі.

- Я помер?

- Хлопчик, ти можеш рухатись? Тримайся. - усміхнений поліцейський, освітлений ліхтарем напарника простягає відкриту долоню.

"- Хлопчик?!" - повна здивування і нерозуміння думка промайнула в голові старшокласника Кудо Шинічі. Тільки після цього парубок помітив те, якими маленькими стали його руки. Ні, не тільки вони - усе тіло...

На землі, біля пам'ятника якоїсь видатної особистості, в промені двох ліхтарів сидів розгублений хлопчик, на вигляд близька семи років. Сині очі широко відкриті. На щоках відбитки землі. З його худорлявих плечей звисають великого розміру жовта футболка і зелена вітровка, землею стеляться блакитні джинси...

На цій дивній та дещо тривожній ноті закінчується перша серія. І відкриває двері у світ, повний злочинців і детективів, що розгадують таємниці тих злочинів. Бо "істина є тільки одна".

Частина перша: Атмосфера.

Дія серіалу відбувається у Токіо, десь приблизно середини - кінця вісімдесятих. Може навіть раніше. Бо у багатьох уже маються мобільні телефони, але комп'ютер, тим більш із виходом в мережу можуть собі дозволити тільки люди середнього і вище достатку, а також бізнес компанії. (нагадую, що в Україні мобільні пристрої з'явились відносно пізно у порівнянні із Японією, бо остання уже тоді була перша в світі за розвитком технологій. І перша мобільна мережа в ній була запущена іще у 1979 році). 

Гарно і детально промальовані фони, та разом з цим у специфічній трохи розмитій манері, що зовсім не зменшує деталізації та шарму, але окрім того вигідно підкреслює персонажей. Герої серіалу часто їздять в різні частини Токіо, прилеглі до нього райони, сусідні регіони, і навіть іноді подорожують у гості до різних міст по всій Японії. Оточення персонажів, краєвиди, все, навіть до мілких господарчих прибудов змальовано так, що опинившись у Японіїї можна там впізнати дуже багато. Наприклад пробігтися тими ж Токійськими вуличками, якими Конан із друзями бігав під час одного розслідування. Або подивитись на великий замок Осаки з того ж місця, де Хатторі Хейджі показував його Морі Кагоро, Морі Ран і Конану. Я це зрозуміла, побачивши кілька реальних фотографій з Японії, на яких були ті самі краєвиди. 

Деталізація багатьох речей дуже висока і якісна. Якщо уважно слідкувати за розвитком подій часто можна здогадатись про особистість злочинця, причому  майже одночасно з Кудо Шинічі (Едоґава Конан). Всеж встигнути за ним буває нереально важко. Відчувається, з яким піклуванням художники промальовували кожен момент, базуючись на славнозвісній манзі пана Ґосьо. Помітно, що автор дуже любить свою країну і її чарівні краєвиди. 

В багатьох коментарях я зустрічала не дуже позитивні відгуки щодо музичного наповнення. Начебто музика не цікава, і місцями слабка. Хочу позначити те, що вона абсолютно відповідає духу тих часів, тієї епохи. І гарно підкреслює зміну настрою, темпу повісті, реакції персонажей. 

В серіалі навіть зміни погоди показані досить для цього стилю малювання реалістично.

Промальовка персонажей дуже не звична.І відносно "стара" у порівнянні із більш пізніми серіалами. Але особлива і є своєрідним підписом автора. Глядачі часто нервують бо носи їм здаються задовгими, і дратує та дивна трикутна штука на голові у Морі Ран. Та до неї швидко звикаєш, занурюючись у сюжет, насолоджуючись емоціями героїв, їх дедукцією та глибиною почуттів. 

Усі названі вище нюанси невимушено підкреслюють глибину твору, як і має бути із якісним тлом.

(на зображенні Хейджі Хатторі - детектив старшокласник з Осаки, на тлі осакського замку.)

Частина друга: Персонажі.

Прописані не просто добре, а якісно і глибоко. Завдяки чому глядач вірить у їхні почуття, бажання, мотивацію і дії. Персонажі дуже реалістичні, цікаві, кожен з них поступово розкривається і набуває важливості для сюжету. 

Нові герої вводяться повільно, не спішно, і часто до кульмінації своєї появи не розкривають себе, тримаючи цікаву інтригу. 

Під час убивства злодій специфічно намальований синьо-чорною сутністю, ніяк не видаючи ані стать, ані комплекцію, ані навіть кольору очей.

Кудо Шинічі. Головний герой, про якого вже трохи написано у вступі. Фанат Шерлока Холмса, відмінний футболіст. Під дією апотоксину не помирає, а якимось чином зменшується до розмірів семирічної дитини. Мабуть, народився у сорочці. За збігом обставин, бере нове ім'я - Едоґава Конан, створене з імен письменників Артура Конана Дойля та Едогави Рампо,  і оселяється у домі своєї однокласниці та подруги дитинства Морі Ран. Допомагає її батьку, Морі Коґоро вести розслідування, і розкриває усі його справи. А от як йому це вдається - розповідати не буду, бо і так уже наспойлерила. 

Морі Ран. Однокласния і подруга дитинства Шинічі. Має чорний пояс з карате. Дуже добра, порядна, сильна та відважна дівчина, у яку Кудо таємно закоханий. Донька приватного детектива Морі Коґору та Ері Кісакі, що працює адвокатом на професійному рівні. 

Морі Коґору. 38 років, приватний детектив, у минулому поліцейській - підлеглий інспектора Мегуре. Володіє дзюдо. Із Ері Кісакі розвівся до початку серіалу, причини невідомі. Азартний гравець, багато пиячить, до появлення Конана не справлявся з роботою детектива.

Хіроші Аґаса. Професор, вчений, друг і сусід Шинічі. Створив цікаві ґаджети для Конана та пізніше для молодих детективів. Знає справжі особистості Конана та Хайбари (про неї дізнаєтесь з серіалу), часто робить малим загадки, основані на кандзі (одна з видів писемності в Японії). Його винаходи і є тим самим елементом фантастики, яка вірогідно може стати реальністю.

Окрім них є дуже багато персонажів, з якими глядач познайомиться під час перегляду серіалу.
А один навіть свій окремий серіал отримав - Кайто Кід (Кайто 1412), крадій джентельмен, фокусник, яких у Японії іноді звуть чарівниками. Списаний частково з Арсена Люпена.

Глибока психологія, продуманість, архетипність та одночасно не шаблонність персонажів підкорює глядача, змушує дивитись далі.

Частина третя. Сюжет.

Сюжетних ліній у цьому творі багато. Є основна лінія, відправною "точкою" якої став той епізод, що я описала у вступі.
Її продовження зустрічаються з деякою частотою; часто це моменти, які на перший погляд здаються випадковістю, але на справді є важливими поштовхами або кроками, що з'являються саме там, де мали б бути і влучно рухають сюжет.
Також майже у кожній серії своя особлива лінія - це історії різних людей, що так чи інакше, з різних причин і не рідко схожою мотивацією переступають ланку, і роблять те, що навічно ставить на них клеймо - забирають життя, убивають.

І тут можна прослідкувати відразу кілька контекстних планів повествування.
Наприклад - формування простору навкруги себе, основане на принципі притяжіння. Це коли окрема людина так сильно бажає чогось досягти, що простір навколо змінюється і бажане у деякому сенсі притягується до неї. Так Шинічі більше за все бажає розкривати убивць і шукати ту саму істину, яка є лише одна. Тому навколо нього трапляється все більше й більше злочинів. Мені цікаво, чи буде автор щось із цим робити, коли основна сюжетна лінія дійде свого логічного кінця, і в Кудо більше не буде потреби притягувати вбивства так сильно. Адже надалі це може стати проблемою для його близьких. Під ними я розумію його майбутню дружину і дітей. Першою з високою вірогідністю може стати Ран. Але продивившись половину серій можу упевнено сказати, що у важких ситуаціях вона часто губиться, і діяти починає далеко не відразу, на відміну від Шинічі. Часто навіть про своє чемпіонство у карате забуває. Хоча, хто знає як Ран-оне-чан зміниться, коли стане матір'ю.
Коли я готувалась до цього огляду, переглянула величезну кількість сайтів для визначення деяких моментів, як наприклад точна кількість томів манги або серій. Мені запам'ятався один коментар, де його автор наголошував на тому, що деякі серії зняті не за мангою оригіналом, і ніби їх добре помітно, бо вони набагато гірше пропрацьовані. Я мангу не читала, тому можу про це судити лише опосередковано. 

Та мала кількість серій все ж дещо "вибивалась". І, хоча люди, що працюють над серіалом - з усіх сил намагаються тримати планку автора, все ж до його рівня не дотягують. Той коментар відповів мені на внутрішні питання, що виникли під час перегляду. Ґосьо Аояма добре тримає планку, і з кожною новою серією вона наче стає на міліметр вищою. Тобто у темпі професіоналізм сюжету невпинно росте, у своєму особливому і трохи повільному ритмі повісті.

І пам'ятайте - усе зовсім не таке, яким здається на перший погляд.

Сюжетні лінії мають дуже багато деталей, чудово прописані загадки, які не без зусиль вирішує головний герой. Деякі з них навіть зав'язані на різниці написання кандзі, хірогані, катакані. На прикладі яких глядач вчиться так само, як Кудо звертати увагу на рідну мову, більш пильно вивчати її. Більш уважно і послідовно спостерігати за тим, що його оточує кожного дня. Глядач вчиться бачити і помічати, а також правильно це використовувати.

Частина четверта. Цитати.

Одна з причин того, чому мені так сильно подобається цей серіал є цитатами. Наразі дуже рідко кінофільми, а анімація і в загальному майже ніколи - не оперують фразами, які б ставали цитатами з позитивного погляду. Не мемами, як Боромір. А саме цитатами, які своїм наповненням можуть у деякому сенсі змінити людину, відкрити їй очі або дати поштовх до роздумів про те, що вона давно шукала.

У цьому творі періодично зустрічаються такі цитати. Нижче я приведу ті, які знайшла самотужки, під час перегляду.

Частина п'ята. Враження.

Як має бути помітно із вище вказаного тексту, мені цей серіал дуже сподобався. Для себе у ньому я відкрила багато цікавих моментів, дечому навіть навчилась і як глядач, і як молодий автор. Бо маємо у ньому наглядні приклади використання багатьох літературних прийомів.

Гадаю, до цього серіалу Ґосьо Аояма йшов усе своє життя. Бо це особливий витвір анімації, що ховає у собі величезний досвід і бажання розповісти історію до кінця.
Це ті відчуття, що з'явились у мене під час перегляду.

Частина шість. Як дивитись. Або проблеми перекладу.

Так сталося, що аніме досі не перекладено повністю навіть на російську (близька трьохсот серій озвучки - це найбільший обсяг що мені траплявся, і рівно 582 із сабами).

Всі 890 серій із англійськими субтитрами можна знайти туточки.

Англійський варіант може допомогти вам у вивчанні англійської мови.

Українською маємо аж 137 серій дубляжу на anitube. 
Також на сторінках сайту можна знайти дві повнометражки Конана "чотирнадцять жертв" та "замінований хмарочос".
І ще 1-174 серії, як альтернативний варіант, дещо кращий за попередній - на Гуртом.