Рецензія: Fune o Amu

Створюю нову рубріку.

Іноді мене якийсь твір, фільм, гра чи мульт дуже надихає, і хочеться описати свої враження. Мені більше до вподоби це робити у вигляді рецензій.

Рецензія номер один: 

"Fune o Amu - Ми створюємо корабель\Мы создаем корабль"

Нещодавно подивилась одинадцятисерійний японський аніме серіал 2016 року видання. Під назвою "ми створюємо корабель\ Fune o Amu". Уркаїнської на момент перегляду не було, але зараз якщо добре пошукати - можна знайти часткову озвучку (знаходила до дев'яти серій).

Дуже серьйозний анімований твір, де немає характерних для цього жанру дурощів і "японсько-піпло-хавнощів". Неспішний темп розповівді, дорослі головні герої і філософія на перший погляд таких буденних (для Японії) речей підкупають глядача.
Серіал є другою екранізацією роману японського письменника Мура Сіона, першою був фільм, який Японія навіть на оскар відправляла, але він не пройшов до "шорт-листа". Я вже не вперше стикаюсь з анімацією, "змальованою" по книжках. Зазвичай вона вражає якістю сюжету, добре прописаними персонажами (чого не вистачає мультам, знятим за мангою), та всілякими подробицями, що на перший погляд здаються неважливими, та створюють свою неповторну атмосферу.
І Fune o Amu не став виключенням.

Сюжет розповідає про людей, що працюють у великому Токійському видавництві та створюють словники. Дуже яскраво показана важкість та важливість такої роботи. І те, яким цікавим може сати пошук слів, їх значень та праця з ними. А ще, як незвичне тактування звичного слова може зовсім змінити погляд на нього, його значення та спосіб вживання. Гарно показана плинність життя, його зміни, щасливі та сумні моменти, і те, як люди досягають своєї цілі не дивлячись на всі труднощі. Твір допомагає по іншому поглянути на свою роботу, передивитись життєві цінності, та поринути у безкрайній "океан слова"..

Дуже зачіпила життєва історія персонажа Томосуке Мацумото, який все життя поклав на створення свого корабля на ім'я "Дайтокай", що стане путівником до океану слів. Я не можу уявити, як це - все життя створювати щось, не втрачаючи надії, і нарешті досягти своєї цілі. Мабуть, розуміння таких речей приходить з роками. Та такі люди своїм життєвим шляхом заслуговують повагу, змушують людей рівнятись на них, надихають... І таких людей втрачати найважче.

Єдине, що мені не сподобалось в цьому серіалі - це дуже дитячі вставки з чібі - словничками. Вони розраховані здебільшого на японського глядача щоби різноманітніти картинку і зменшити напругу, та як на мене - вони дещо зайві для нашого глядача.

В цілому - я би радила цей серіал для перегляду навіть тим, хто зовсім не знайомий з жанорм аніме. І мені дуже б хотілось колись прочитати роман, за мотивом якого був намальований цей анімаційний твір.